СТАТУТ Колиндянської ОТГ

                    СТАТУТ

          КОЛИНДЯНСЬКОЇ  СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

        ЧОРТКІВСЬКОГО   РАЙОНУ

       ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                             Статут

                      Колиндянської   сільської ради

 Колиндянська  сільська рада від імені територіальної громади, всіх мешканців сіл Колиндяни, Давидківці, Тарнавка, Чорнокінецька Воля,Великі Чорнокінці,Малі Чорнокінці виражаючи волю територіальної громади, прагнучи:

створити правові основи громадської єдності та ефективного управління територіальною громадою,

зберегти для майбутніх поколінь історичні, культурні та природні надбання,

забезпечити достойний рівень комунальних, соціальних, гуманітарних та інших послуг в межах території громади,

сформувати бережливе ставлення всіх мешканців громади до власних та колективних ресурсів,

зберегти та посилити місцевий патріотизм,

пам’ятаючи про свою відповідальність перед Богом та громадою;

базуючись на історичних традиціях місцевого самоврядування (тут може бути відсилання до  часів надання містечку  Магдебурзького права, можливо статусу періоду козаччини, волості);

керуючись Конституцією України та законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», приймає цей Статут, як основний правовий акт територіальної громади.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Загальна характеристика територіальної громади.

1.   Колиндянська  територіальна громада є об’єднаною громадою територіальних громад сіл Давидківці,Тарнавка,Чорнокінецька Воля,Великі  Чорнокінці,Малі Чорнокінці,Колиндяни (далі територіальна громада).

2. Адміністративним центром територіальної громади є село  Колиндяни .

Стаття 2 . Географічне розміщення

Колиндянська об’єднана територіальна громада об’єдналась 29 липня 2015 року згідно рішення № 497 п'ятдесять  другої сесії сьомого скликання Колиндянської сільської ради ,яка об’єднала  п'ять сільських рад з центром у селі Колиндяни. В склад територіальної об’єднаної громади увійшли села Давидківці, Тарнавка , Чорнокінецька Воля , Великі Чорнокінці, Малі Чорнокінці.Колиндянська сільська рада розміщена в південно-східній частині Чортківського району Тернопільської області на відстані 18 км від районного центру м.Чорткова.На території  сільської ради знаходиться шість населений пунктів загальноюплощею 9013,400 га .Загальна кількість населення громади 4618  осіб  з них 656 дитина до 18 років. Громада  Колиндянська  розташована над річкою Ніч лавою, лівою притокою Дністра. Річка Нічлава на своєму шляху робить так званий Подільський яр, поділяючи громаду на дві частини. На території громади 4 ставки в селах Колиндяни,Воля Чорнокінецька,Великі Чорнокінці,Малі Чорнокінці. Із всіх сторін нашої громади простягнули свої володіння великі ліси. Колиндянська громада межує з такими селами Шманьківці, Шманьківчики, Пробіжна, Залісся, Пробіжна, Товтеньке, Лосяч,Дубівка .Село Колиндяни є адміністративним центром, де добре розвинуте автомобільне сполучення з районним та обласним центрами. В Колиндянській громаді незадовільна промислова інфраструктура.

Стаття 3 . Коротка історія становлення

                               Село  с. МАЛІ ЧОРНОКІНЦІ

Є кілька версій походження назви села , записаних від різних людей у різні проміжки часу . Слава богу, що з плином часу не загубилися ці легенди , а передавалися з покоління в покоління . Кожна з них має право на існування, оскільки ніхто не може сьогодні достеменно довести науковість подай однієї. За переказами старожилів, на території села в давнину шуміли дрімучі непрохідні ліси з болотами, прозвані в народі Чорними кінцями. Перша письмова згадка про Чорнокінці датується 1614 роком. В архівних документах з 1750 до 1878 року село називали Чорнокунчики. А після цього воно офіційно стало називатися Малі Чорнокінці. Усі знають ще одну легенду про те, що назва села походить від чорних коней, якими оборювали його після страшної хвороби чуми. Дуже багато людей гинуло. Шукали порятунку - і не змогли знайти. Тоді вдалися до забобонів:якщо село тричі оборати трьома чорними волами, то хвороба зникне. На жаль, у селі не було чорних волів , тому взяли чорних коней. Звідси пішла назва села « Чорні коні», а з часом Для зручності у вимові - Чорнокінці» Офіційно вживається в нас назва села Чорнокінці. Але на початку XX століття і в самих Чорнокінцях, і в довколишніх селах народ називав село Чорнокунці. Це напевно,правильна назва і її треба пов’язати з «чорними кунами»,як частиною одягу жителів у прадавніх часах. Назва «Чорнокінці» - калька з польської назви. Виводити її етимологічно з « кінців чорної землі» нема основи, бо на Чорнокінцях чорнозем не закінчується ...».У давні часи , коли щогодини чигали різного роду небезпеки ворожих нападів, люди намагалися оселитися близько до лісів, де можна було скоро сховатися. Від давніх лісів лишилися ,якщо так можна сказати фрагменти - «Червінець» ,«Стінка».Вірогідно, що ці окремі ліси - це колись єдиний цілий масив. Наприклад селяни розказують перекази про те , що колись їх прадіди корчували дрімучі ліси. Старші люди розказують , що там де ліс Червінець,теж було село Червінське, бо знаходили не раз у тих місцях «черепки». Його кажуть знищили татари.Найдавніша , за переказами , частина села - «Заваликут» . Саме звідти розпочалося розселення людей , котре згодом іменували Чорнокінцями. Тут жили найвідоміші в селі родини Заваликут. В селі є такі назви вулиць :«Новоставці», «Борисівка», «Слобідка» , «Загороди» , «Заболотівка» , »Чорнокінці» .Село наше знаходиться на горбах, загалом село тягнеться вздовж річечки  Нічлави , яка впадає в Дністер. Кілька сот років вона була повноводнішою і набагато глибшою. То вже у теперішні часи село розкинулося по обидва її боки. У 1962 році дев’ятикласник місцевої школи Петро Вербицький знайшов клиновидну крем’яну сокиру , та також діти -пастушки знаходили череп’яні уламки, навіть люльки.На території с .Малі Чорнокінці розташований сільський клуб, цьому будинкові вже понад сто років . В давнину коли ще окремого приміщення читальні в селі ще не було - воно з’явилося пізніше . Як з слів старожилів читальня  знаходилась  у сільських кімнатах .Туди сходилися кілька селян, читали газети. Потім зі Льовова був отриманий дозвіл на заснування сільської читальні «Просвіта». На сцені «Просвіти» театральний гурток поставив різні вистави , проводилися фестини. Популярністю серед селян стала організація «Луг»,яка виникла пізніше від «Просвіти» . Колишні вояки УГА передавали досвід молодим, щоб виховати їх своїми наступниками в боротьбі за самостійність України . Основну роль у читальницьких справах виконували селяни-рільники ,після важкої сільської праці .Саме «Просвіта» зробила з них справжніх українців ,достойних і свідомих синів народу ,котрі за будь- яких обставин обстоювали його право на свободу і самостійність.Дане приміщення збереглося до сьогоднішніх днів. В даний час в сільському клубі проводяться вечори : «День Матері», «День Перемоги», вечір присвячений славному Кобзареві Тарасу Шевченку. Біля території сільського клубу проводиться День села.

Церква як духовна організація відігравала надзвичайно важливу роль у житті селян Малих Чорнокінець. З давніх пам’ятних часів з оповідей односельчан мешканці с. Малих Чорнокінець належали до Української Греко-Католицької церкви, їм близькою і дорогою була Чорнокінецька церква-храм : спочатку дерев’яний , потім - мурований ,куди ходили святити паску і колядувати, хрестити дітей і відспівувати останню дорогу на цвинтар.Спочатку в селі була дерев’яна церква, стояла під столітніми липами приблизно на тому місці , де теперішня. Біля церкви був цвинтар. Коли будували нову то стару церву віддали на с.Дубівка ,що знаходиться біля села Чорнокінецька Воля .Там вона стоїть і до нині. Біля церкви були великі дзвони, які своїм співом скликав людей на літургію або на молитву. Кажуть вони були з благородних металів і мали гарний голос. Під час війни дзвони закопали ,старожилів вже немає,і ніхто не знає де вони знаходяться. Українська Греко-Католицька церква перестала існувати після сумнозвісного «об’єднавчого» собору 1946 року, священників змушували переходйти на православ’я .Церкви зачинялися , але у Малих Чорнокінцях церква все вистояла. Велика віра і надія зламала впертість влади. В 1991 році після проведення в селі своєрідного опитування громада по суті одностайно повернулася в лоно Української Греко - Католицької церкви .З якого боку не підходиш до села, з далеку виблискує банями храм . Частим гостем нашої церкви є єпископ- ординарій Австралії, Нової Зеландії та Океанії Петро Стасюк. Предки якого походять з Малих Чорнокінець. В нашому храмі парох Віталій Паламар проводить активну працю на ниві духовного відродження. Отець щороку організовує паломництво жителів села до Чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері. Дух любові до Церкви , до свого народу наші діди-прадіди , зуміли передати своїм синам та онукам.

В центрі села височіє пам’ятний знак односельчанам,які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Біля церкви висипана могила борцям,  які загинули за волю України. Біля підніжжя встановлені невеличкі стели - Небесні Сотні - відважним українцям, які поклали своє життя під час революції Гідності, а також односельчанам, які були по звірячому закатовані в Уманській тюрмі.

Село Тарнавка.

Тарнавка – село, розкинулося на лівому і правому берегах річки Нічлава(притока Дністра) за 22 км від районного центру й за 6 км від найближчої залізничної станції Озеряни на лінії Чортків-Іване-Пусте.

На території села є сільська рада, початкова школа, клуб, бібліотека, магазин, ФАП, садік. Тарнавка – одне з давніх поселень Поділля. Перші письмові згадки про нього датуються з 1785р. Населення займалося переважно землеробством і тваринництвом, незначна частина ремеслом. В селі добре збереглася церква, яка була побудована наприкінці XIXстоліття Також зберігся костьол, який почали будувати 1900 році. На той час село було під Польщею. В школі проводились уроки польською мовою, тільки один раз в тиждень проводився один урок української мови і один урок української літератури.

До 1930 р, в селі не було кооперативи, весь товар куплявся у жидів, а на той час жидів у селі було багато. Галабура Михайло, який вчився на священика, почав по селі збирати гроші на кооперативу, і пані Корчевська, яка на той час жила у селі допомогла у будівництві кооператива.

В селі до цього часу зберігся маєток панів Терлецьких і Корчевських. Терлецькі мали фільварок, де наймали людей для праці, а жили вони у Львові. Після приходу більшовиків вони виїхали до Америки. В родині Терлецьких було два брати – один адвокат, а другий лікар (Лопатинський був православним священиком у Львові). У духовному житті мешканців села велику роль відігравали культурно-просвітницькі товариства, передусім «Просвіта», «Луг». Голова  «Просвіти» був Васілька Семен. Тарнавське товариство спочатку не мало власного будинку, наймали хату у Вовка, а сцену і зал у стодолі Іжевського.

На жаль, заходами радянської влади після вересня 1939 р.  усі культурно-просвітницькі осередки були розгромлені.

Визволення з-під шляхетського ярма втілилося в нове лихо: почалися масові репресії червоних. В 1939-1941 рр. в Чортківській тюрми були розстріляні і замучені НКВС Чухрій Йосип і Єрик Ємілян.  Багато молодих хлопців і дівчат пішли в підпілля – це Данилюк Стефанія, Слонь Мирослава, Матушевська Анна, Будняк Степан, Антонишин Петро та інші. Багато з них не повернулися додому, а хто залишився живим, то були вивезені в Сибір.

В 1990р. в селі було перезахоронення 12 членів ОУН  - УПА, які загинули під лісом в нашому селі. Між цими 12 героями був і наш земляк Антонишин Петро. Їх захоронили на цвинтарі і насипали Братську могилу. В центрі села насипано могилу: « Борцям за волю України».

Важкі випробування випали на долю односельцям і в роки німецько-фашистської окупації, яка почалася 6 липня 1941р.

Мешканці села не корилися загарбникам: саботували хлібоздачу і сплату податків, ухилялися від примусових робіт. Молодих дівчат було вивезено до Німеччини – це Пельчарська Йосипа, Данилюк Єлена, Кульчицька А. , Єринюк Магда. 49 жителів села не повернулися з війни, але пам'ять про них живе у серцях односельців.

Після війни у надзвичайно складних умовах почалося поступове відродження села. Як ніколи, жителі села потягнулися до культури, було створено драматичний гурток, запрацювала хата-читальня. У 1957 році жителі села своїми силами збудували клуб і бібліотеку. Було організовано духовий оркестр, хор дівчат. Важливим завданням того часу була відбудова і будівництво нових споруд.

Пізніше, вже в 70 – ті роки в селі було збудовано новий дитячий садочок, магазин, ФАП, стадіон.

Зараз в приміщенні дитячого садка  знаходиться сільська рада, клуб бібліотека.

СЕЛО      ЧОРНОКІНЕЦЬКА   ВОЛЯ 

За стародавніми   літописами,  у період   татарської  навали  на місці  села , у його  північно – східній  частині, було  місто  Козова. , яке повністю  було  знищене  татарами і потім  не  відбудовувалось .

    Наше  село  була  засновано  в 20- 30 х  роках  19  століття  паном   Андрієм  Шумилом . Спочатку  це  був  хутір  Андріївка.  Тільки  біля  40-років  19 століття  пан  Людвіг  Волянський   побудував тут свій  двір ,розбудував  свій  маєток  і   хутір переріс  у  село, яке  стало  називатись     за прізвищем  пана   Воля  Чорнокінецька. Основне  заняття  селян – землеробство . Панської  землі  до 1939 року  було  872  морги, селянської  722  морги. Наше  село займає  західну частину   Подільської   височини . 17  вересня  1939  року     Червона Армія   виконуючи  наказ  свого   уряду  перейшла  річку  Збруч   і  вступила    на  землі  Західної  України.  На  початку     сорокових  років     в    селі  розгорнулась  підготовка   до  місцевих  виборів , які  відбулися   15  грудня  1940  року   де  було  обрано  12  депутатів   і  була  створена  сільська  рада . А в квітні  1940 року  було створено  колгосп  ім.  Шевченка  до  якого  ввійшли  майже  всі  двори села . Люди почали працювати колективно , життя більш менш наладилось.Почала працювати  крамниця , яка забепечувала  людей  продуктами, відкрилась,  початкова  школа ,спочатку  була двох  а потім  чотирьох  класна  школа , хата – читальня , в селі  також була дерев”яна   церква , збудована в 1846 році. Мирне  будівництво на селі   було перервано  другою  світовою війною Село  було окуповане  фашистами  7  липня  1941  року .Населення  на  той  час було евакуйоване  в ближчі  села   Борщівського  району . Колгоспний  двір  був зовсім  знищений, третина жителів  села  залишилась  без  осель, десять  чоловік  було забрано на каторгу  в Німеччину . 110  місцевих жителів   брали участь  у  боях  з  гітлерівцями,   з  них  загинуло  26  чоловік.  Вічна  їм    пам”ять  і  слава . В  березні  1944  року  село  було  визволено  від   фашистських   поневолювачів. Після  війни   всі   сили наших людей  були кинуті  на  відбудову  і  дальший  розвиток  колгоспного   господарства . В  квітні  1944  року   відновила  свою діяльність  сільська  рада . І в  1947 році  відновлено  робота  колгоспу. З  великою  радістю  та піднесенням  зустріли односельці  акт  проголошення  Незалежності  України .  В честь проголошення Незалежності в селі  побудовано  капличку .В цей  час  також  було відновлено  Могилу  Січовим  Стрільцям   із встановленням  на ній  меморіальних плит „ Загиблим за  волю України„ та „Загиблим  в роки другої  світової  війни„.Невпізнаним   стало наше  село. Завдяки  тяжкій  праці  наших  односельців  збудовано  гарну  двоповерхову  школу, гарний  Будинок  Культури , магазин , фельшерсько – акушерський пункт, прекрасний дитячий  садочок” Казка „ .З ініціативи   громадян  села    збудовано нову  прекрасну  греко- католицьку     церкву  „ Різдва  Пресвятої  Богородиці „ , яка допомагає  людям  укріпитися   на шляху   християнського  життя, перебороти багато труднощів , іншими    духовними  очима подивитись на світ .

Село наше  квітуче , гарне  і  назва його  наймиліша   ЧОРНОКІНЕЦЬКА  ВОЛЯ.Сама  назва  села  говорить  сама про себе : В О Л Я  - ми вільні  люди , ми горді  люди , ми любимо  СВОБОДУ   І  ВМІЄМО  ЗАХИЩАТИ  ЇЇ.

СЕЛО  ДАВИДКІВЦІ

Колись у сиву давнину, на місці теперішнього сала Давидківці була пустка. А між лісами які ще до тепер оточують село, була невеличка гірка – Лиса гора. Вона була прихована  від ворогів, які снували по Поділлю. І ось сюди забрався переселенець з-за Збруча, збудував собі хатинку і почав виробляти різні гончарські вироби. Ніхто не пам’ятає його прізвища, але звали його всі Давидом. Від  імені Давид і пішла назва нашого села Давидківці. Біля його хати виникло ще декілька жител і так виникло невеличке поселення. Жителі містечка (так називали його тоді)займалися різними  справами: виробляли різні гончарські вироби (адже кругом ціна глина), обробляли поле, займалися рибальством і полюванням на хижих звірів. Поселення за переказами виникло в VII – XII ст. і  проіснувало десь до XIV – XVIст. про існування поселення говорять ті знахідки, які є в школі села Давидківці: кам'яні сокири та молотки, наконечники з каменю та інше. Перша писемна згадка датується 1140 р. більш детальна інформація про село прослідковується з початку 20 –го століття. За першу половину 20 -го століття історія нашого села бурхливо змінюється. Відповідно до політичної обстановки село переходить із рук в руки. З серпня 1914 року було під владою Росії, в липні 1917 року – Австроугорщини, в середині 1919 року перейшло разом із Чортківським повітом до складу Польщі де перебувало до приходу Радянської влади в вересні 1939 року. В липні 1941 року село було захоплене  гітлерівськими військами. Окупація тривала до березня 1944 року. Панщина була страшним тягарем для селян. Дикі і вільні поміщики знущалися з селян. Тяжко жилося трудовому народу.З великою радістю люди дізнались про відміну кріпосного права. На честь цього дня населення села поставили пам’ятний хрест, який і досі зберігається. Але й воля яка прийшла після панщини, не дала народові того чого він хотів. В селі появився спекулянт Вохович, який закупив  кращі землі і створив фільварок. Це був куркуль-глитай , виходець з кріпаків. Після смерті Воховича його маєтки перейшли до рук його далеких родичів  Сімашка і Големського. Це були жорстокі визискувачі, як говорять жителі села, витискали останні соки з безземельних селян, що працювали на них. В панів було до 500 гектарів землі та 500 гектарів лісу, в той час коли всі селяни разом мали 400гектарів землі. На кожен двір в середньому  не припадало навіть 1 гектару землі. Але в селі були і ряд куркулів, які закупили найкращі землі. Багатими були Колісник, Гавришак, Соколовський. Особливо був ненависний пан Големський.

Культура, освіта в селі біли на дуже низькому рівні. В  селі був один театер (в пана), два велосипеди, зовсім не було радіоприймачів, електрики, мотоциклів, автомашин. Газети  передплачували лише кілька людей. Клуб було збудовано тільки в 1925 році. Зате в селі було аж чотири корчми. Корчма була місцем для знедолених.  В селі не було жодної людини,  яка б закінчила ВУЗ або середню школу, гімназію тут була одна школа з двома класами і одним вчителем.

Через переслідування польським  урядом  змушені були залишити своє село Матвієв Д., Голомий М., Клюкай М. та інші. Всі вони стали громадянами Росії. Матвієв Д. закінчив ВУЗ і працював інженером, Голомий М. працював на Харківському заводі. Відкрито масово політичну роботу проводити було важко. В Колиндянах була жандармерія, яка слідкувала за виступами селян проти влади.

17 вересня 1939 року в селі Давидківці було встановлено Радянську владу. В цю неділю особливо радісно лунали пісні і веселіше звучала скрипка. На цей день знайшлися навіть цимбали. Через декілька днів була розділена панська земля. Здійснилася віковічна мрія селянина. На Західній Україні настало свято. Спочатку у 1941 році було організовано колгосп. Першими колгоспниками стали вищезгадані члени ревкому. Колгосп був маленький , всього 18 членів, біля 35 гектарів землі. Та селяни колгоспники не нудьгували. 4 квітня 1941 року почалася сівба. Колгоспники мали у своєму розпорядженні 18 коней, кілька плугів, 2 сівалки, реквізованих у панів. Та не зібрали першого врожаю колгоспники , хоч вродило добре.

7 липня 1941 року в селі появилися німці і тут вперше почулися слова «Хальт. Хальт». Всі члени колгоспу на чолі з Матвієвим М., пішли захищати Батьківщину. В селі був утворений «Легеншафт» - німецьке господарство під керівництвом Вермахту. Нам немає потреби характеризувати цих катів – фашистів , все людство знає як Гітлер розстрілював всіх підряд. Селяни повині були точно в час здавати спеціальний  контигент німцям. При найменшому непослуху бралися десятки заложників,а розправами над чесними та невиними людьми.

Нарешті 24 березня 1944 року село було звільнене від фашистів. Сумну картину побачили визволителі села. Уціліло дуже мало будинків, половина села немала даху над головою. Гітлерівців було вигнано з території Західної України.

Справжнім світло  в селі – це школа. Спочатку вона була двокласною, потім чотирьохкласною. Приміщення школи було старим. Згодом почала працювати семирічна школа, в селі появилися свої інтелігенти вчителі, медпрацівники, культурні працівники,почав працювати клуб. Люди вперше побачили кінофільм.  Згодом школа стала восьмирічною, по кожному навчальному предмету був спеціаліст. Після закінчення восьмирічної школи діти поступали в технікуми, училища. Виникла необхідність будувати нову школу , яку  відкрили у 1979 році. Чи не найбільшим духовним скарбом Давидківців є цілюще джерело. За переказами старожилів, понад два століття тому на поверхні кринички з’явився образ Матері Божої. Першим побачив його пастух, який прийшов до джерела вгамувати спрагу. А побачивши, дуже переля­кався і з перестраху вдарив батогом по святому образу, і на обличчі Богородиці в ту ж мить з лівого боку з’явився шрам. Невдовзі образ зник, а вода, що витікала з джерела, набула чудодійної сили, адже з тих пір ця місцевість перебувала під опікою Пречистої Діви Марії.

Стоїть вона на місці постійного зсу­ву ґрунтів. Побудована з каменю. Йдучи до кринички, можна побачити декілька знищених природою, розколених навпіл будинків, люди з яких змушені були виселитись назавжди. Кри­ничка, на диво, стоїть неушкодженою. Дуже добре, що люди не перестають про неї піклуватися. Після осквернення каплички в 1978 р. віруючі з великою шаною і любов'ю почали її відновлювати

Капличка Святого  Яна була поставлена ще за панщини одним поляком, ні імені ні прізвища ніхто із старожилів не пам'ятає. У часи війни була зруйнована , і лише у 1996-1997 роках була заново відновлена одним з односельчан Орестом Герчаком, а уже у 2012 році було по новому відреставрована Богдан Завеслюк.

Капличка знаходиться у самому центрі села, побудована з каменю , покриття з Фігура Матері Божої (2000).Посередині село, на високому і звідусіль видному пагорбі, красується фігу­ра Матері Божої. Старожили згадують, що стояла вона тут з давніх-давен і ніхто не знає, коли і ким була збудована, проте добре пам'ятають, що сто­яла вона на обійсті польського пана Воховича. Туди вела велика кількість схо­дин, обсаджених різними квітам пахучим   бузком, а довкола росли каштани.

бляхи та огороджена кованим плотиком, висота каплички 4 метри.

Через с. Давидківці пролягає центральна дорога в такі міста: Чортків, Тернопіль, Кам’янець-Подільський, Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Бучач, Монастириськ, Хмельницький.

Також у 2014 році біля пам’ятника  полеглим у роки Німецько- радянської війни було встановлено хрест в пам'ять воїнам АТО.

Село  Великі  Чорнокінці

Село  Великі  Чорнокінці  Чортківського району, Тернопільської області

розташоване  на сході  Чортківського району над річкою Нічлава за 35км. від

районного центру та 17 км.  від найближчої залізничної станції Гадинківці.

      До початку II половини XVIII ст. дане село називалось Боднарі, що відомо із

розповідей старожилів. Існують перекази про те,що в селі появилась хвороба

холера. Дуже багато людей гинуло від  хвороби, і от тоді вони вдалися до всяких забобонів.

Десь в селі ходила чутка, що ніби тоді, як село буде обворене три  рази трьома чорними  волами, то хвороба зникне. На жаль, в селі не було чорних волів, тоді вирішили обворати село чорними кіньми. Село обворали чорними кіньми, і від цього пішла назва села Чорні Коні. З часом, для зручності, село стали називати Чорнокінці. А через деякий час село поділили на Великі Чорнокінці і Малі Чорнокінці. І так з того часу аж  по 1965 року називали села. Після об’єднання сільських Рад народних депутатів в одну сільську Раду, село також об’єднали під одну назву Чорнокінці. В середині 1990-х років знову поділили села на Великі і Малі Чорнокінці.

      У південній частині села, що підіймається мальовничим узгір”ям, на найвищому пункті стояла мурована церква, поставлена  в 1850 році, коли Парохом села був о.Юрій Лукашевич. Зразковою була дзвіниця, побудована назразок башти обороних замків. Один із дзвонів мав напис “Андрій Шумлянський” Біля церкви стояв старий, але затишний  парохіяльний дім, мешкання священників.         В 1896 році  в селі була заснована « Просвіта». 1906 році за громадські кошти збудували великий і гарний  Народний дім із театральною залою. В Народном Домі примістилася читальня Просвіта із своєю гарною бібліотекою та економічні і організації: кооператив «Сільський господар»  та «каса Райфазена». Кооператив мав період гарного розвитку, але період занепаду. Подібні клопоти були також із молочарною. В селі існував гурток Рідної школи, що під час колядування збирав пожертви на утримання українських приватних шкіл.  На території с.Великі Чорнокінці в 1948році організували два колгоспи: імені  Котовського – головою колгоспу був  Грабець  Михайло Дмитрович,імені Молотова головою колгоспу був Галушка Петро Миколайович в 1950 році.Два колгоспи об’єднали в один і назвали ім. Молотова. Головою колгоспу вибрали Сороку Прокопа Федоровича, який працював до 1956року.В 1956-1960 роках колгосп перейменували в 1 Травня і призначили головою Величенка Йосипа Михайловича.

      У 1970 році на кошти місцевого господарсва була збудована загальноосвітня школа.

                                                  Село   Колиндяни

З глибини віків починається історія мого села. Колиндяни – велике мальовниче село, що лежить приблизно по середині між Cкалою - Подільською та Чортковом. Розташоване над річкою Нічлавою, лівою притокою Дністра. Швидко мчить Нічлава і вперше на своєму шляху робить так званий Подільський яр в Колиндянах, поділяючи село на дві частини, стишена нижче мосту, полоще в своїх хвилях густі вербові зарослі. То стрімкі, то пологі береги долини порізані урвистими стоками талих і дощових вод , порослі чагарниками, повз, які, що виритий водами по дну колись теплого Сарматського моря, то швидко, то стихаючи струмить річка. Минуле Колиндян, які лежать в 15 км на південний схід від Чорткова, до цього часу, не вивчено науково. Але за деякими літописними даними, в поліських болотах між литовськими і руськими племенами жили племена Гальдь і Ядвіги. За тими ж літописами нам стає відомо, що Галицький князь Данило пішов війною на ці племена підкорив їх і розбудував поселення на берегах річки Нічлави. Завбачливими виявилися перші поселенці, обравши вигідне місце для своїх осель. У затишній долині серед густого лісу і крутих пагорбів з печерами, поблизу річки знаходили вони відносну безпеку від чужих зайд. Тут легко було вполювати дичину, нарубати деревини, а з неї поставити частокіл. З цих літописів припускають, що слово «гальядь» лягло в основу назви села. Легенди записані від старожилів свідчать, що приблизно з ХІІ століття через село проходив «вольний шлях Київський» із Галича на Київ. У центрі було городище, оточене частоколом і земляним валом, і відтак ще за однією з версій походить назва нашого села, тобто від захисних колів, що оточували його. З тих далеких часів збереглася і назва вулиці Завал, а також Урочище біля села, яке має назву Вали. Поблизу села в лісі збереглися два давньоруські городища; «Вали Великі» і «Вали малі». Одне з них , за книгою «Земля Тернопільська», добре збереглося і може слугувати за приклад типового феодального замку на рівнинній місцевості. Цей град було знищено татарвою ще приснопам’ятного 1241 року. І нічого окрім землі і черепків у ній , до наших днів не збереглося. Хіба урочище біля села яке має назву Вали. Переглядаючи реєстр козацьких помість за часів Б.Хмельницького, можна знайти прізвища , схожі з прізвищами наших мешканців села. Це вказує на те, що колиндянці брали участь у визвольній війні українського народу проти польської шляхти 1648- 1654 років. В часі якогось з попередніх сторіч на досить високому і стрімко спадаючому березі Нічлави було збудовано в Колиндянах оборонний замок. До наших днів височать стіни цього колишнього замку. Ці посивілі від часу мури бачили і турецьких яничарів, і кінноту польської шляхти, і вершників з козацьких полків Як він виглядав, зовсім невідомо, тому що будівля, точніше, її руїни, в 1840р. тогочасними власниками села була перебудована на сучасний, пізньокласичний палац. З перекладу розділу «Колиндяни» з книги Романа Автаназі, коли землі Західної України опинилися під гнітом польських магнатів, поміщик Стражменський, на прикінці ХVст. випросив привілейну грамоту перетворити цю місцину у Райгород. І був Райгород родинним маєтком Панів Володийовських. Перша згадка про Райгород належить до 1444 року. А з 1785 року майже вкінці ХVІІІст.на різдво Володийовські мали подарувати цю місцину отцям доминіканам. І з тих пір, за ще одною легендою, від тої «коляди» з часом Райгород перейменовано в село Колиндяни. В першій половині ХІХст. Колиндяни були власністю родини Альбіновських гербу Ястрженбецького. Великі маєтності згромадив у своїх руках допіру сам Корнель Городиський. У1805 році пан Городиський побудував ґуральню та паровий млин.Був він також останнім володарем цього маєтку. Після закінчення всіх робіт маєток складався з трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу та двох стоячих в кутах, значно змодернізованих давніх башт.  У 1772 році в Колиндянах збудований парафіяльний костел невідомої назви. Який стоїть і в наші дні. Дуже шкода, але такий вигляд він має сьогодні. Біля Костелу побудована Крипта роду Городиських. У ХІХ ст. Село опинилося під владою цісарської Австрії, а саме магнатів Потоцьких. На прикінці ст. за згодою австрійського уряду громада булла переведена на панщину. Селянські господарства сплачували на користь фиодала чинш і відробляли панщину, яка досягла 5-6 днів за тиждень. Через село проходив шлях від Кам'янця- Подільського на Львів і далі в Сілезію, що сприяло пожвавленню торгівлі. Та феодали різними методами збільшували панщину. У зв'язку з цим почастішали втечі селян, антифеодальні заворушення. Антифеодальна боротьба, революція 1848 року змусила Габсбургів скасувати панщину в Галичині. Реформа хоч ліквідувала кріпосне право, але залишила в руках поміщиків значну частину всієї землі. З цього періоду знаходимо перші відомості про існування в Колиндянах школи. Була вона на той час однокласною, з часом з’явилося два класи . В школі працював лише один вчитель, навчання в ній проводилося українською мовою. У 1888 році в Колиндянах була збудована кам’яна католицька церква, і дерев’яна дзвіниця. 25 лютого 1889 — церкву освятив єпископ Юліан на честь святого Миколая Чудотворця. 1910 — біля церкви спорудили дерев'яну дзвіницю. В 1900 роках в колиндянській громаді 1277 людей говорили українською мовою і 184 людей польською.  Незаможне селянство, якого було 60%, шукало роботу на панських фільварках. Багато колиндянців емігрувало до Канади,Франції ,Австралії, Америки. До наших днів пам’ятають таких вихідців нашого села як: Ковальчук , Рабчак , Добощук, Йосипишин,Козак, Сорока, Пахолків які, емігрували за кордон в пошуках каращого життя. В листопаді 1918 року після розпаду Австро-Угорщини схід Галичини входить до складу ЗУНР.   Вже у липні 1919 року село знову під владою поміщицької Польщі. Польська окупація тривала неповний рік , бо вже влітку 1920 року польські урядовці змушені поспішно пакуватися і втікати на захід перед наступом більшовицької армії. Та після поразки більшовиків село знову під польськими урядовцями. У ті час не все було гаразд з організацією освіти, хоч українська інтелігенція докладала чимало зусиль і вміння. На при кінці 20 –х років у селі Колиндяни в центрі села на пагорбі, було збудовано хату – читальню на кошти селян. У ній був читальний зал, танцювальний зал і зал для вистав. При читальному залі було організовано молодіжний просвітянський гурт який складався з 37-ми дівчат і 42 –х хлопців вівком від 15 до 20 –ти років. Серед членів цього гурту були Олійник Стефанія, Поліщук Юлія, Забіяка Володимир, Олійник Емілія, Шкабар Володимира,Синюк Емілія, Луцишин Йосип, Нискогус Михайло, Коваль Стефанія, Боднар Стефанія, Вербовецький Михайло, Силецька Стефанія, Красій Іванна, Явір Емілія, Ковальчук Ванда, Дяківська Антоніна. Вони ладнали костюми для колядування, вивчали нові колядки, щедрівки, вінчування, а навесні- гаївки, веснянки. Подаровані гроші хлопці і дівчата віддавали хаті – читальні на корисні цілі: частину віддавали на церкву, частину дарували на будівництво «Рідної школи» в м.Чорткові. При хаті читальні діяв драматичний гурток і вся молодь з акторськими здібностями залучалась до роботи в цьому гуртку. Гурток ставив вистави І.П.Котляревського «Наталка Полтавка», І.Я.Франка «Украдене щастя», І Карпенка-Карого «Дай серцю волю – заведе в неволю», Лесі Українки « Лісова пісня». Активними учасниками драмгуртка були : Шкварок Емілія, Олійник Іван, Дяківська Антоніна, Трач Іван,Олійник Петро,Вербовецький Михайло,Вілінська Ганна, Забіяка Володимир. При хаті – читальні був організований оркестр у якому грали: Явний Дмитро, Явний Михайло, Монастирський Йосип, Луцишин Йосип. В кінці 20-х років у залі хати –читальні зусилями сільської громади відкрили сільську бібліотеку. В якій на той час знаходилось до 300 книг. Бібліотека отримувала газети і журнали такі як: «Народна справа», « Дзвіночок», «Життя і знання», « Українське слово». В селі на ті часи проживала 1681 людина з них українською мовою володіли 1377, польською 184 і 120 австрійською. На той час в селі була початкова школа, де викладали польською мовою. Декілька дітей закінчили вчительську гімназію в місті Чорткові. Молодь свято шанувала героїчне минуле нашого народу, тому брала активну участь у будівництві та посвяті могили січовим стрільцям. Активну роль у формуванні світогляду молодих «Соколів» відігравала церква. В 1938 -1939 роках у селі Колиндяни отримували до 7-8 назв газет і журналів . Була початкова школа, де викладали польською мовою. Декілька дітей закінчили вчительську гімназію в Чорткові. У 1940 році в вересні місяці поспішно встановлюється нова радянська влада. По всюду створюються лікнепи, своєрідні гуртки по ліквідації не писемності, в селі утворилась селянська артіль ім.. Франка. Будується коштом села «Рідна школа». Початкова школа стає семирічною, а вже через рік середньою. У Колиндянах діяли осередки укр. т-в «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа». В будівництві школи активну участь беруть учасники гурту «Соколи». Культ особи Сталіна, порушення всякої законності торкнулися і нашого краю. Масові репресії невинних людей органами НКВС - НКДБ, розстріл в’язнів у тюрмах ізокрема у чортківській напередодні війни. У 1941 році перед тим як відступити партійні бонзи замітали свої криваві сліди. Чортківці пам’ятають величезні рови, виповнені трупами. Тут від рук катів навіки залишилися 600 чоловік, а скільки було знищено в’язнів по дорозі на Умань?

Один із цих хестів, який стоїть в самому центрі села, супроводжує дивна історія: біля хреста, який було зруйновано, росла стара велика липаВ Колиндянах був колись великий Концентратно Дріжджовий Комбінат. На якому працювало понад1000 людей. За часи незалежності завод занепав роздрібнився і на сьогодні складається з двох приватних підприємців у яких працює всього до 50 чоловік. Так як і колись на підприємствах виробляють різні концентрати і приправи. Також на території комбінату працював млин. Який обслуговував усі

На шану і вічну пам'ять односельчан, які загинули захищаючи свою батьківщину, споруджено пам’ятник. До якого приходять вдячні односельчани вклонитися і віддати останню подяку. Адже нема такої сім’ї в Колиндяних чий родич не був би викарбуваний на цьому пам’ятнику.

У 1976 році збудовано Колиндянську дільничу лікарню на 100 ліжок, на першому поверсі розмістилась поліклініка.1978 році було побудовано середню школу. В якій навчалися діти з 5-ти навколишніх сіл. В школі працював великий колектив вчителів. Колись в школі навчалося до 600 школярів. В межах школи також працював міжшкільний виробничий комбінат. В якому навчали школярів швейної справи, і трактористів. На території села  є два храми : Церква святого Миколая — парафія  греко-католицької громади  та Церква святого Миколая — парафія  православної  громади .

Ідея вшанування українських вояків, які загинули за незалежність України виникла   2016 році тому  і  встановили  меморіальний комплекс для вшанування пам’яті «Небесної сотні» та всіх хто загинув за незалежність України у центральній частині села. 18 вересня 2016 року відбулося урочисте освячення меморіального комплексу..

Колиндянська сільська рада стала центром Колиндянської ОТГ. Колиндянська об’єднана територіальна громада об’єдналась 29 липня 2015 року згідно рішення № 497 п'ятдесят другої сесії сьомого скликання Колиндянської сільської ради, яка об’єднала п'ять сільських рад з центром у селі Колиндяни. В склад територіальної об’єднаної громади увійшли села  Колиндяни, Давидківці, Тарнавка, Малі Чорнокінці, Великі Чорнокінці, Чорнокінецька Воля.

Стаття 4 . Принципи здійснення місцевого самоврядування у громаді.

1. Місцеве самоврядування на території громади базується на принципах, передбачених Конституцією України та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

2. У своїй діяльності сільська рада,сільський голова, депутати ради, інші органи та посадові особи, що формуються чи призначаються радою дотримуються додатково таких принципів:

1) Максимальної ефективності - рішення, що готуються чи ухвалюються мають бути максимально ефективними серед можливих альтернативних рішень;

2) Сталості - використання ресурсів територіальної громади не може шкодити наступним поколінням;

3) Екологічності - при прийнятті рішення має забезпечуватись його мінімальний негативний вплив на навколишнє природне середовище;

4) Системності - кожне рішення розглядається в контексті його дії разом з іншими рішеннями в просторі та часі;

5) Відкритості - рішення готуються та розглядаються відкрито, не може бути жодного рішення закритого від громадськості;

6) Громадської участі - підготовка проектів та прийняття рішень, особливо тих, що стосуються планування та використання ресурсів громади мають відбуватись за умов широкого громадського обговорення та врахування інтересів громади;

7) Єдності – всі рішення, що приймаються  мають забезпечувати єдність територіальної громади, позитивно  впливати на розвиток усіх поселень , що входять до складу громади з метою вирівнювання якості життя та можливостей для усіх жителів громади. .

3. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи несуть відповідальність перед територіальною громадою за порушення, викладених у частині 2 цієї статті принципів.

Стаття 5 . Система місцевого самоврядування у громаді.

1. Систему місцевого самоврядування у громаді складають органи та посадові особи, що обираються, створюються або призначаються відповідно до закону та цього статуту.

2. Носієм права місцевого самоврядування є  Колиндянська територіальна громада, яка включає усіх жителів сіл, що входять до складу громади.

3. До системи органів місцевого самоврядування у громаді належать:

1) рада громади - Колиндянська  сільська рада;

2) голова громади -  сільський  голова;

3) виконавчі органи громади – виконавчий комітет  Колиндянської сільської ради.

4) старости сіл -  старости сіл Давидківці, Малі Чорнокінці, Великі Чорнокінці, Чорнокінецька Воля, Тарнавка,

4. Повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються законом.

5. Органи та посадові особи місцевого самоврядування у своїй діяльності керуються законами України, цим статутом та рішеннями сільської  ради, прийнятими відповідно до власної компетенції та цього статуту.

Стаття 6 . Об’єднання та асоціації

1. Сільська Рада (далі - Рада) за власною ініціативою, або за ініціативою громади, в порядку визначеному законом та цим Статутом може об’єднувати зусилля з органами місцевого самоврядування сусідніх територіальних громад для вирішення спільних завдань в рамках співробітництва територіальних громад.

2. Рада, на підставі закону, за результатами та на основі публічного обговорення, в інтересах розвитку територіальної громади може приймати рішення про об’єднання з суміжними територіальними громадами в єдину об’єднану громаду.

3.  Сільська рада, сільський  голова, у порядку встановленому законом, можуть вступати в договірні відносини з органами місцевого самоврядування територіальних громад України, громад інших країн або їх асоціаціями, входити до всеукраїнських, регіональних асоціацій органів місцевого самоврядування, міжнародних асоціацій.

Стаття 7. Взаємовідносини органів та посадових осіб місцевого самоврядування громади з громадськими організаціями, політичними партіями, іншими об’єднаннями

1. Органи і посадові особи місцевого самоврядування взаємодіють з політичними партіями, громадськими, релігійними організаціями, іншими легалізованими відповідно до чинного законодавства України об’єднаннями на засадах рівності, безсторонності, виключно в інтересах територіальної громади.

2. Надання переваг, чи встановлення обмежень для діяльності політичних партій, громадських організацій та інших об’єднань громадян в межах території юрисдикції  ради не допускається.

Стаття 8. Добросусідство

1. Територіальна громада у стосунках із суміжними територіальними громадами дотримується принципів добросусідства та партнерства.

2. Органи місцевого самоврядування територіальної громади дбають про збереження довкілля на зовнішніх межах територіальної громади та здійснюють необхідних кроків для узгодження із суміжними громадами рішень щодо використання земель у примежовій зоні, допомагають фізичним та юридичним особам, що користуються ресурсами територіальної громади та суміжних громад у вирішенні питань з органами місцевого самоврядування таких громад.

3. Рада громади може ініціювати утворення координуючого органу з питань добросусідства разом із радами суміжних громад.

РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ ГРОМАДИ

Стаття 9 . Територіальний устрій громади

1.    Колиндянська громада складається з таких територіальних одиниць: села Колиндяни, Великі Чорнокінці,Малі Чорнокінці,Давидківці,Тарнавка,Чорнокінецька Воля.

Стаття 10 . Село   Давидківці

1. Село Давидківці є територіальною одиницею громади  Колиндянської сільської  ради.

2. Загальна характеристика села  Давидківці: площа села складає -  2321,60 га.; кількість мешканців (станом на 01.01.2018р.) – 838 .

3. Село Давидківці є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 11 . Село  Тарнавка

1. Село  Тарнавка є територіальною одиницею громади  Колиндянської сільської ради.

2. Загальна характеристика села  Тарнавка: площа села складає 935,50 га.; кількість мешканців (станом на 01.01.2018р.) -320  .

3. Село Тарнавка є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 12 . Село   Чорнокінецька Воля

1. Село   Чорнокінецька Воля є територіальною одиницею громади  Колиндянської сільської ради.

2. Загальна характеристика села   Чорнокінецька Воля: площа села складає 876,0 га.; кількість мешканців (станом на 01.01.2018р.) -427  .

3. Село  Чорнокінецька Воля є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 13 . Село    Великі  Чорнокінці

1. Село  Великі Чорнокінці є територіальною одиницею громади  Колиндянської сільської ради.

2. Загальна характеристика села   Великі Чорнокіці: площа села складає 3220,90 га; кількість мешканців (станом на 01.01.2018р.) - 970 .

3. Село  Великі Чорнокінці є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 14 . Село   Малі Чорнокінці

1. Село   Малі Чорнокінці є територіальною одиницею громади  Колиндянської сільської ради.

2. Загальна характеристика села  Малі Чорнокінці: площа села складає 307,30 га.; кількість мешканців (станом на 01.01.2018р.) -411  .

3. Село  Малі Чорнокінці є територіальною основою для створення органу самоорганізації населення.

Стаття 15 . Село   Колиндяни

1. Село   Колиндяни є центром громади  Колиндянської сільської ради.

2. Загальна характеристика села  Колиндяни: площа села складає 1884,50 га.; кількість мешканців (станом на 01.01.2018р.) -1652 .

Стаття 16 . Компетенція територіальної громади

1. Територіальна громада правомочна безпосередньо або через утворені нею органи місцевого самоврядування розглядати і вирішувати питання, віднесені до її відома Конституцією та законами України.

2. До виключної компетенції територіальної громади належать:

1) надання згоди на зміну назви населеного пункту, що визначає назву територіальної громади;

3) попередній розгляд та обговорення у порядку, визначеному законом та цим Статутом проектів містобудівної документації, а саме - схем планування території громади, генеральних планів поселень, що входять до складу громади;

4) прийняття рішення щодо надання дозволу на будівництво об’єктів в межах територіальної громади, що можуть суттєво змінити склад населення громади чи вплинути на довкілля.

Стаття 17 . Право на участь у здійсненні місцевого самоврядування

1. Право на участь у здійсненні місцевого самоврядування в повному обсязі здійснюють члени територіальної громади - громадяни України, які досягли 18-річного віку та є дієздатними і які зареєстровані у поселеннях, що входять до складу громади.

2. Члени територіальної громади мають право обирати та бути обраними або призначеними на посади в органи місцевого самоврядування, брати участь у місцевих референдумах, опитуваннях, зборах громадян за місцем проживання, реалізовувати права на участь в управлінні громадою, визначені цим Статутом, користуватися іншими правами на участь у здійсненні місцевого самоврядування передбаченими Конституцією України, законами України і цим Статутом.

3. Органи місцевого самоврядування докладають зусиль до підтримки ініціатив молоді щодо розвитку громади, їх участі в діяльності органів місцевого самоврядування, охоронні довкілля, тощо.

Стаття 18. Права членів територіальної громади

1. Члени територіальної громади, в порядку, передбаченому Статутом та чинним законодавством України мають право:

1) на безпечне та комфортне для проживання середовище;

2) на надання якісних публічних та соціальних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування та бюджетними установами на території громади, відповідно до тих ресурсів, якими володіють ці органи та установи;

3) бути присутніми на засіданнях сільської ради відповідно до кількості місць у залі для цього передбачених;

4) контролювати діяльність сільської ради та її посадових осіб у формах встановлених чинним законодавством та цим Статутом;

5) одержувати повну та достовірну інформацію про діяльність сільської ради її посадових осіб, знайомитися у встановленому порядку з документами й іншими матеріалами  сільської  ради;

6) одержувати копії правових актів сільської  ради, виконавчого комітету та сільського голови з питань, що не стосуються внутрішньої організації діяльності апарату ради та її виконавчих органів;

7) направляти індивідуальні та колективні звернення (скарги, заяви, пропозиції) органам і посадовим особам сільської  ради, одержувати на них відповіді у встановлені законом терміни;

8) на персональний прийом посадовими особами сільської  ради та її виконавчих органів;

9) брати участь у створенні та діяльності органів самоорганізації населення (за місцем проживання), реалізовувати права на громадські слухання, місцеві ініціативи та інші форми місцевої демократії, визначені цим Статутом;

10) ініціювати проведення громадських робіт з упорядкування території громади;

11) вносити пропозиції, щодо визначення територій, об’єктів, яким варто надати статус пам’яток місцевого значення;

12) реалізовувати інші права, відповідно до чинного законодавства та цього Статуту.

2. Здійснення прав члена територіальної громади не повинно реалізовуватись у спосіб, що порушує права та свободи інших осіб та територіальної громади в цілому.

3. Забороняються будь-які обмеження прав членів територіальної громади в залежності від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, терміну проживання у громаді, за мовними й іншими ознаками.

Стаття 19 . Обов’язки членів територіальної громади

1. Члени територіальної громади зобов’язані:

1) не шкодити довкіллю та утримуватись від дій, що погіршують навколишнє природне середовище, оберігати водні ресурси та зелені насадження від забруднень та знищення;

2) дотримуватись принципу добросусідства, намагатись будувати відносини з іншими членами громади на основі поваги їхніх прав та узгодження власних інтересів з інтересами інших членів громади та громади в цілому;

3) своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі, оплачувати комунальні послуги, роботи і товари, надані комунальними підприємствами відповідно до рішень сільської ради та договорів з постачальниками послуг, робіт, товарів;

4) виконувати рішення сільської ради, ухвалені відповідно до повноважень та процедур, визначених законодавством та цим Статутом;

5) оберігати історичні, культурні, природні пам’ятки територіальної громади, дотримуватись правил користування такими пам’ятками, встановленими органами місцевого самоврядування громади;

6) дбати про збереження традицій територіальної громади та про їх передачу майбутнім поколінням;

7) дотримуватись правил забудови, санітарного стану, та інших, що діють на території громади в цілому чи в межах територіальної одиниці громади;

8) виховувати своїх дітей на принципах місцевого патріотизму, любові до малої батьківщини, збереження та примноження місцевих  традицій, дотримання здорового способу життя.

2. Перелік обов’язків, передбачений даною статтею не є вичерпним.

3. Не виконання обов’язків, визначених цією статтею є підставою для громадського осуду або накладення адміністративних чи інших стягнень(покарань) в порядку, визначеному законами України.

Стаття 20 . Єдність прав і обов’язків

1. Права і обов’язки членів територіальної громади взаємопов’язані. Наявність прав породжує необхідність виконання обов’язків.

2. Територіальна громада безпосередньо та через створенні нею органи створює умови необхідні для вільного розвитку особистості кожного члена територіальної громади.

3. Територіальна громада  заохочує своїх членів до активної участі в управління громадою та у її розвитку. 

Стаття 21. Форми здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою

1. Територіальна громада реалізує право місцевого самоврядування у формі місцевих виборів, місцевого референдуму, консультативного опитування та формах участі членів громади у підготовці та прийнятті рішень органами місцевого самоврядування та самоорганізації населення відповідно до законодавства та цього Статуту.

2. Формами участі членів громади у підготовці та прийнятті рішень органами місцевого самоврядування та самоорганізації(демократія участі) є:

1) громадські слухання;

2) збори громадян за місцем проживання;

3) громадські ініціативи;

2. Вищими формами безпосереднього здійснення територіальною громадою місцевого самоврядування є місцевий референдум і місцеві вибори.

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ У ГРОМАДІ

Cтаття 22. Виконавчі органи  сільської  ради

1. Рада утворює власні виконавчі органи, виходячи із повноважень таких органів, власних фінансових можливостей та ефективності надання такими органами публічних послуг в межах усієї території громади.
2. До виконавчих органів належать:
   1. Виконавчий комітет;
   2. Територіальні органи виконавчого комітету у селах   Давидківці, Тарнавка,Чорнокінецька Воля, Великі Чорнокінці ,Малі Чорнокінці.

3. Виконавчі органи ради здійснюють свої повноваження відповідно до закону та рішень ради громади, ухвалених відповідно до її компетенції.
4. Склад виконавчого комітету визначається радою за пропозицією  сільського  голови.
5. Старости  сіл  Колиндянської сільської ради входять до складу виконавчого комітету за посадою.

 Стаття 23 Староста  села

1. Староста села представляє інтереси населення відповідного села у виконавчому комітеті та є представником виконавчого комітету у цьому  селі.
2. У випадку створення у селі територіального органу виконавчого комітету ради громади, староста цього  села за посадою є керівником цього органу.
3. Староста інформує жителів  села про рішення ухвалені радою громади, її виконавчими органами, інформує раду громади та її виконавчі органи про ситуацію у селі, потреби жителів у послугах, а також про якість надання таких послуг комунальними підприємствами, службами, чи приватними надавачами цих послуг.
4. Староста, у необхідних випадках, організовує в межах села громадські слухання, збори жителів для з‘ясування їх позиції щодо окремих рішень ради громади, які готуються для ухвалення.
5. У випадках, визначених законодавством та цим статутом, проекти рішень ради громади розглядаються на громадських слуханнях згідно до цього статуту.

Cтаття 24. Рада старост.

1. З метою узгодження інтересів сіл, що входять до складу громади та попереднього розгляду проектів рішень ради громади у сфері бюджету, містобудування та надання згоди на розміщення об‘єктів, що можуть суттєво вплинути на склад населення чи навколишнє природнє середовище, утворюється Рада старост громади.
2. До складу Ради старост входять старости сіл та голова громади.
3. Рада старост працює в режимі засідання, рішення ухвалюються відкритим голосуванням і додаються до проекту рішення ради, яке подається на розгляд ради громади.
4. Староста  села, який не згоден з ухваленим Радою старост рішенням, має право на письмове заперечення проти цього рішення і право слова на засіданні ради громади, як співдоповідача з цього питання. 

РОЗДІЛ 4. ДЕМОКРАТІЯ УЧАСТІ

Глава 4.1. Громадські слухання.

Стаття 25 . Громадські слухання

1. Громадські слухання є одним із способів реалізації членами територіальної громади свого права на участь у місцевому самоврядуванні.

2. Громадські слухання - це зустрічі членів територіальної громади з депутатами та посадовими особами сільської ради з метою порушення актуальних питань, що належать до відання місцевого самоврядування, ознайомлення з позицією місцевої влади з цих питань та надання пропозицій і зауважень.

3. Участь депутатів, старост і посадових осіб сільської ради та її виконкому в громадських слуханнях із питань, що належать до їх відання, є обов’язковою.

4. Слухання провадяться на засадах добровільності, гласності, відкритості та свободи висловлювань.

5. Участь у ініціюванні та проведенні громадських слухань може брати будь-який дієздатний член територіальної громади, який має право голосу на місцевих виборах.

6. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду сільською  радою та її виконавчим комітетом і мають для них рекомендаційний характер.

7. Громадські слухання не можуть провадитися з:

1) питань, не віднесених до компетенції місцевого самоврядування;

2) питань загальнодержавного значення та ініціатив, що носять політичний характер;

3) питань, що суперечать чинному законодавству.

8. Громадські слухання не можуть провадитися менш як за два місяці до проведення виборів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

9. Наступні громадські слухання з одного й того ж питання на тій самій території провадяться не раніше як через три місяці після провадження попередніх.

10. Громадські слухання щодо звітів діяльності органів місцевого самоврядування громади провадяться не рідше одного разу на рік.

11. Громадські слухання провадяться щодо питань, які стосуються членів усієї територіальної громади, або таких її частин:

1) мешканців окремих  сіл (надати перелік сіл);

2)  мешканців декількох (не менше двох) вулиць;

Стаття 26 . Ініціювання громадських слухань

1. Суб’єктами права ініціювання громадських слухань (далі - Ініціатори) є:

1) члени територіальної громади у кількості:

  - не менш як 100 осіб - для слухань з питань усієї територіальної громади

  - не менш як 50 осіб - для слухань з питань, як стосуються  сіл громади .

 - не менш як 15 осіб -для слухань з питань територіальних одиниць визначених у пп. 2-3) частини 11 статті 19;

2) громадська організація, що діє на території громади;

3) орган самоорганізації населення;

4) група депутатів   сільської ради у складі не менш як п’ять депутатів;

5) постійна комісія сільської ради;

6) виконавчий комітет сільської ради;

7) сільський  голова.

2. У випадку, коли Ініціаторами громадських слухань є члени територіальної громади, з їх числа формується Ініціативна група в кількості не менше п’яти осіб.

Стаття 27. Оформлення ініціативи

1. Громадські слухання, ініціатором яких є сільський голова чи виконавчий комітет, оголошуються шляхом ухвалення ними відповідного рішення.

2. Ініціатори, визначені пп. 1) - 6) ч. 1 статті 22 подають до сільської ради письмове повідомлення про ініціативу провадження громадських слухань (далі - повідомлення, ініціатива) у формі:

1) заяви, підписаної всіма членами ініціативної групи (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові, домашньої адреси) - якщо ініціаторами є члени територіальної громади;

2) листа керівника громадської організації з доданим рішенням її керівного органу, ухваленим відповідно до компетенції - якщо ініціатором є громадська організація;

3) листа керівника органу самоорганізації населення з доданим витягом із протоколу засідання цього органу - якщо ініціатором є орган самоорганізації населення;

4) заяви, підписаної всіма членами групи депутатів - якщо ініціатором є група депутатів сільської ради;

5) листа керівника постійної комісії сільської ради з доданим витягом з протоколу засідання комісії - якщо ініціатором є постійна комісія сільської  ради.

3. У повідомленні зазначаються:

1) проблема (питання), що виноситься на громадські слухання;

2) територія, якої стосується проблема (питання), що виноситься на громадські слухання;

3) особа чи особи, уповноважені представляти ініціаторів.

4. Секретар сільської ради реєструє повідомлення у встановленому порядку як вхідний документ ради та повідомляє номер реєстрації ініціатору.

5. Впродовж трьох робочих днів з моменту реєстрації повідомлення секретар сільської ради на вимогу ініціаторів організовує їх зустріч з сільським головою та відповідальними працівниками сільської  ради для розгляду проблеми, щодо якої ініціюється провадження громадських слухань, на предмет її вирішення сільською радою відповідно до власної компетенції у встановлені терміни.

6. Якщо така зустріч не організовувалася чи не відбулася з причин, що не залежать від ініціаторів, або якщо в результаті зустрічі не було досягнуто узгодженого рішення, то:

1) ініціативна група розпочинає збір підписів на підтримку ініціативи , якщо ініціаторами слухань є члени територіальної громади чи окремих її частин);

2) сільський голова не пізніше аніж через п’ять робочих днів з моменту реєстрації повідомлення приймає рішення про реєстрацію ініціативи (якщо ініціаторами слухань є інші суб’єкти, зазначені у пп. 1) - 6). ч. 1 статті 22 цього положення).

7. Секретар сільської  ради невідкладно письмово повідомляє ініціаторів про кількість підписів, що їх необхідно зібрати відповідно, а також видає їм зразок підписного листа встановленої форми (Додаток 1. «Підписний лист  на підтримку ініціативи проведення громадських слухань з питань»).

Стаття 28. Підписний лист

1. Підписний лист повинен містити такі дані:

1) перелік питань, що виносяться на громадські слухання;

2) прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження домашню адресу та підпис члена територіальної громади на підтримку ініціативи.

2. Підписні листи з підписами на підтримку ініціативи подаються Ініціатором до сільської  ради разом з супровідним листом протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання зразка підписного листа.

Якщо впродовж зазначеного строку ініціатори не зібрали необхідної кількості підписів, ініціатива вважається такою, що не відбулася.

3. Секретар сільської ради має право перевірити достовірність підписів у поданому ініціативною групою підписному листі і вмотивовано у письмовій формі вказати на виявлені недоліки. У цьому випадку ініціатору надається додатково три календарних дні для збору підписів.

4. Впродовж п’яти робочих днів з дня надходження підписних листів з необхідною кількістю підписів на підтримку ініціативи сільський голова приймає рішення про реєстрацію ініціативи проведення громадських слухань.

5. Якщо сільський голова за наявності підстав, визначених цим Статутом, не прийняв рішення про реєстрацію ініціативи, ініціатор має право самостійно оголосити про провадження громадських слухань, підготувати та провести їх у порядку, встановленому цим Статутом. У такому разі ініціатор є одноосібним виконавцем усіх наступних заходів, передбачених цим Статутом.

6. Рішення про реєстрацію ініціативи секретар сільської ради доводить до відома ініціатора впродовж трьох календарних днів.

Стаття 29 . Підготовка громадських слухань

1. Протягом п’яти робочих днів після реєстрації ініціативи секретар ради за погодженням з ініціатором затверджує план проведення заходів з організації та провадження громадських слухань.

2. План проведення заходів з організації та провадження громадських слухань повинен передбачати:

1) створення дорадчого комітету з провадження громадських слухань;

2) створення, в разі необхідності, експертних груп із проблем, що виносяться на громадські слухання;

3) календарний план проведення заходів з організації та провадження громадських слухань.

3. Дорадчий комітет у кількості 5-10 осіб створюється розпорядженням сільського  голови у складі:

1) представників виконкому сільської ради, у тому числі посадової особи, яка відповідає за організацію підготовки та проведення громадських слухань;

2) представників ініціатора громадських слухань (за згодою);

3) депутатів сільської  ради (за згодою);

4) представників громадських організацій (за згодою).

4. Дорадчий комітет забезпечує підготовку проектів рекомендацій з питань, що виносяться на громадські слухання, та підготовку матеріалів для учасників слухань. Очолює дорадчий комітет представник ініціатора громадських слухань.

5. Регламент проведення засідань дорадчого комітету визначається самим комітетом.

6. За рекомендацією дорадчого комітету розпорядженням сільського голови для підготовки експертних висновків з питань, які виносяться на громадські слухання, може бути утворено одну чи кілька експертних груп.

7. Виконавчий комітет сільської ради здійснює організаційне й матеріально-технічне забезпечення роботи дорадчого комітету та експертних груп.

8. Органи й посадові особи місцевого самоврядування, адміністрація підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, сприяють проведенню громадських слухань і надають дорадчому комітету, на його прохання, необхідну інформацію та матеріали.

9. Рішення та рекомендації дорадчого комітету оприлюднюються у тому ж порядку, що і рішення сільської  ради.

10. Організаційно-технічне забезпечення підготовки та проведення громадських слухань, у тому числі діяльності дорадчого комітету та експертних груп здійснюється виконавчим комітетом сільської  ради. Фінансові витрати, пов’язані з їх підготовкою та проведенням, здійснюються з місцевого бюджету, або з інших джерел, не заборонених законодавством.

Стаття 30. Провадження громадських слухань

1. З урахуванням строків, встановлених цим Статутом, громадські слухання мають бути проведені у термін, що не перевищує двох місяців з дня реєстрації ініціативи щодо їх провадження. Слухання можуть бути відкладені на вимогу ініціаторів, однак не більш як ще на один місяць.

2. Час та місце провадження громадських слухань визначаються розпорядженням сільського голови після узгодження з дорадчим комітетом.

3. Про час та місце провадження громадських слухань повідомляють не пізніш трьох днів до їхнього провадження шляхом оголошення в доступних для громади місцях або в інший прийнятний спосіб.

4. Провадить громадські слухання головуючий, яким є голова дорадчого комітету.

5. На громадських слуханнях приймається регламент роботи, який обов’язково передбачає доповідь представника ініціатора слухань, доповідь від дорадчого комітету, виступи від експертних груп.

6. Під час громадських слухань не допускається розгляд питань та прийняття рішень, які не стосуються теми слухань та не були внесені до їх порядку денного.

7. Усі пропозиції учасників заносяться до протоколу громадських слухань, за ведення якого відповідає секретар слухань.

8. Секретарем слухань є секретар дорадчого комітету чи інша особа, яку обирають учасники громадських слухань.

9. Головуючий зобов’язаний надати слово представникам усіх груп, які висловили свою позицію під час роботи дорадчого комітету. При цьому головуючий має право перервати виступ, який не стосується теми слухань.

10. За наявності різних проектів рекомендацій з одного й того ж питання з метою визначення рівня їх підтримки може провадитися рейтингове голосування, у якому беруть участь ті учасники слухань, що проживають на відповідній території, якої стосується це питання.

Стаття 31. Документування та правові наслідки

1. Протокол громадських слухань готується головуючим та секретарем громадських слухань і подається секретарю ради не пізніш трьох робочих днів після їх провадження.

2. Протокол громадських слухань повинен містити:

1) тему, час і місце провадження слухань;

2) пропозиції дорадчого комітету;

3) кількість учасників громадських слухань, у т.ч. тих, що проживають на території, якої стосується питання, що було предметом рейтингового голосування;

4) пропозиції (рекомендації), що їх висловлювали учасники слухань;

5) результати рейтингового голосування за наявності різних проектів пропозицій (рекомендацій).

3. Протокол громадських слухань готують у трьох примірниках, один з яких передається на зберігання секретарю ради, другий - представнику ініціатора, третій - вивішується на інформаційному стенді сільської ради для ознайомлення.

4. Пропозиції (рекомендації) громадських слухань підлягають розгляду на найближчій сесії ради або на найближчому засіданні виконкому ради.

5. Пропозиції (рекомендації) за результатами провадження громадських слухань підлягають обнародуванню у встановленому регламентом ради порядку протягом тижня з дня їх розгляду.

6. Рада може прийняти окреме рішення за результатами провадження громадських слухань.

Глава 4.2. Загальні збори громадян за місцем проживання

Стаття 32 . Загальні збори

1. Загальні збори громадян за місцем проживання (далі - Збори) є формою безпосередньої участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, одним із способів реалізації ними своїх прав на участь у місцевому самоврядуванні у громаді.

2. Збори проводяться на засадах добровільності, гласності, вільного та неупередженого обговорення питань місцевого значення, гарантій прав місцевого самоврядування та законності.

3. Рішення Зборів підлягають розгляду для врахування у своїй діяльності сільською радою, її виконавчим комітетом та органами самоорганізації населення відповідно до компетенції.

4. Питання ініціювання, підготовки, проведення Зборів та реалізації ухвалених ними рішень регулюються чинним законодавством України та цим Статутом.

Стаття 33. Види зборів громадян за місцем проживання

1. Збори проводяться за місцем проживання громадян.

2. На території ради можуть проводиться такі види зборів із такими нормами представництва:

1) Збори усієї територіальної громади з нормою представництва не менше одного представника - від десяти будинків індивідуальної забудови(це визначається відповідно до структури розселення у громаді);

4) Збори села  з нормою представництва не менше одного представника  - від п’яти будинків індивідуальної забудови(тут може бути одна універсальна норма представництва для всіх сіл, якщо вони є близькими щодо кількості населення та типів житлових будинків, або для різних сіл встановлюється своє представництво. Встановлення норми представництва також залежиться від наявності приміщення для проведення зборів та його місткості).

5) Збори вулиці (відповідно до назв вулиць): не менш одного - від трьох будинків індивідуальної забудови;

5) Збори будинків багатоповерхової забудови: не менше одного представника з кожної квартири багатоквартирного будинку.

Стаття 34. Участь у зборах

1. Участь у роботі Зборів з правом голосу у порядку, визначеному цим Статутом, можуть брати члени територіальної громади, які досягли вісімнадцятирічного віку, не визнані судом недієздатними та на законних підставах тимчасово або постійно проживають в межах територіальної громади або відповідної її частини.

2. Участь уповноваженого представника виконавчого комітету сільської ради у роботі Зборів є обов’язковою, однак Збори проводяться незалежно від його присутності.                                                                                                                                                        

3. Члени територіальної громади віком від 14 до 18 років можуть брати участь у зборах з правом слова, не впливають на кворум та не беруть участі в голосуванні.

Стаття 35. Суб’єкти права ініціювання Зборів

1. Суб’єктами права ініціювання Зборів (далі - Ініціатор) у порядку, визначеному цим Статутом можуть бути:

1) Ініціативна група у складі не менше п’яти членів територіальної громади, які відповідають вимогам, визначеним ч.1. статті 29 цього Статуту;

2) сільський осередок політичної партії чи громадська організація, легалізовані на території ради відповідно до законодавства;

3) група депутатів сільської  ради у складі не менше шести депутатів ради - для зборів територіальної громади, та не менше трьох депутатів для зборів населених пунктів, що входять до складу громади;

4) органи самоорганізації населення;

5) виконавчий комітет ради;

6) сільський голова.

Стаття 36. Ініціювання Зборів

1. Збори, Ініціатором яких є сільський голова чи виконавчий комітет ради, оголошуються шляхом ухвалення ними відповідного рішення.

2. Ініціатори, визначені у п.п. 1)-4) частини 1 статті 30 не пізніш як за 15 днів до пропонованої дати проведення Зборів подають до ради письмове повідомлення про ініціативу скликання Зборів (далі - повідомлення) у формі:

1) заяви, підписаної всіма членами Ініціативної групи (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові, домашньої адреси) - якщо Ініціаторами є члени територіальної громади чи окремих її частин;

2) заяви керівника громадської організації чи осередку політичної партії з доданим рішенням їх керівних органів, ухваленим відповідно до компетенції - якщо Ініціатором є громадська організація чи осередок політичної партії;

3) заяви керівника органу самоорганізації населення з доданим витягом з протоколу засідання цього органу - якщо Ініціатором є орган самоорганізації населення;

4) заяви, підписаної всіма членами групи депутатів - якщо Ініціатором є група депутатів ради.

3. У повідомленні зазначаються:

1) вид Зборів відповідно до статті цього Статуту;

2) порядок денний Зборів;

3) пропозиції щодо часу та місця проведення Зборів;

4) особа чи особи, уповноважені представляти Ініціаторів.

4. Неподання повідомлення у визначені строки є підставою для визнання Зборів нечинними, а ухвалених рішень - такими, що не мають юридичних наслідків.

5. Секретар ради реєструє повідомлення у встановленому порядку як вхідний документ ради та повідомляє номер реєстрації Ініціатору.

6. Впродовж трьох робочих днів з моменту реєстрації повідомлення секретар ради на вимогу Ініціаторів організовує їх зустріч з сільським головою та відповідальними працівниками виконавчого комітету ради для розгляду проблеми, щодо якої ініціюється скликання Зборів, на предмет її вирішення радою відповідно до власної компетенції у встановлені терміни.

7. Якщо така зустріч не організовувалася чи не відбулася з причин, що не залежать від Ініціаторів, або якщо в результаті зустрічі не було досягнуто узгодженого рішення, то:

1) Ініціативна група розпочинає збір підписів на підтримку ініціативи у порядку, визначеному у статті 32 цього Статуту (якщо Ініціатором є члени територіальної громади чи окремих її частин);

2) сільський голова не пізніше аніж через п’ять робочих днів з моменту реєстрації повідомлення приймає рішення про реєстрацію ініціативи, якщо Ініціатором є зазначені у пп. 2-4) частини 1 статті 30 цього Статуту.

8. Секретар ради невідкладно письмово повідомляє Ініціаторів про мінімальну кількість підписів, що їх необхідно зібрати для ініціювання Зборів , а також видає зразок підписного листа встановленої форми (ДОДАТОК 2. «Підписний лист на підтримку ініціативи проведення  загальних зборів громадян за місцем проживання» ).

Стаття 37. Підтримка ініціативи проведення Зборів

1. Підтримка ініціативи проведення зборів від суб’єктів, визначних п. 1) частини 1 статті 30 цього Статуту здійснюється шляхом збору підписів членів територіальної громади.

2. Підписний лист повинен містити такі дані:

1) вид та порядок денний Зборів;

2) прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження, домашню адресу та підпис члена територіальної громади на підтримку ініціативи.

3. На підтримку ініціативи Ініціатори повинні зібрати підписи членів територіальної громади чи відповідних її частин у кількості не менше:

1) 100 підписів для Зборів  усієї територіальної громади;

2) 50 для Зборів жителів таких  сіл;

3) 15 для Зборів жителів вулиці.

4. Для Зборів жителів будинків кількість підписів визначається виходячи із кількості квартир у будинку і становить не менше однієї третьої від їх кількості.

3. Підписні листи з підписами на підтримку ініціативи подаються Ініціатором до сільської  ради разом з супровідним листом протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання зразка підписного листа.

4. Якщо впродовж зазначеного строку Ініціатори не зібрали необхідної кількості підписів, ініціатива вважається такою, що не відбулася.

5. Секретар сільської ради має право перевірити достовірність підписів у поданому ініціативною групою підписному листі і вмотивовано у письмовій формі вказати на виявлені недоліки. У цьому випадку Ініціатору надається додатково три календарних дні для виправлення помилок чи збору підписів.

6. Впродовж п’яти робочих днів з дня надходження підписних листів з необхідною кількістю підписів на підтримку ініціативи сільський  голова приймає рішення про проведення Зборів.

7. У разі неможливості організувати проведення Зорів у визначений в письмовому повідомленні Ініціатора термін сільський  голова може запропонувати Ініціатору інший час чи місце проведення Зборів. Остаточне рішення у цьому випадку може бути ухвалене за згодою Ініціатора, про що оформляється відповідний протокол, який підписують уповноважені представники Ініціатора та сільський голова.

Стаття 38. Підготовка зборів

1. Впродовж трьох днів після прийняття головою рішення про проведення зборів секретар ради офіційно оголошує дату, місце проведення та порядок денний Зборів та письмово повідомляє про це Ініціатора. Оголошення про проведення Зборів розміщуються на інформаційному стенді сільської ради ,  на сайті  громади та у місці проведення Зборів.

2. Секретар сільської ради відповідає за організаційне, матеріальне та технічне забезпечення підготовки та проведення Зборів, а також за запрошення на Збори осіб, визначених відповідно до ч. 4 цієї статті.

3. Органи й посадові особи місцевого самоврядування, адміністрація підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, сприяють проведенню Зборів та надають Ініціатору, за його клопотанням, необхідну для Зборів інформацію.

4. Ініціатор у процесі підготовки Зборів подає секретареві ради пропозиції щодо необхідності присутності на Зборах посадових осіб органів місцевого самоврядування, керівників/фахівців підрозділів виконкому, ради, комунальних підприємств чи організацій, депутатів ради, а також готує доповіді й співдоповіді, провадить громадські та інші експертизи місцевих актів (їх проектів), здійснює іншу підготовчу роботу.

Стаття 39. Повноваження і порядок проведення Зборів

1 . Збори мають право обговорювати та приймати рішення з усіх питань місцевого значення, віднесених до компетенції територіальної громади та її органів, а також щодо питань самоорганізації членів територіальної громади, проведення спільних громадських робіт, самооподаткування для вирішення конкретних проблем громади чи окремої територіальної одиниці, визначеної цим статутом.

2. Перед проведенням Зборів складають список учасників, де зазначають їхні прізвище та ім’я, рік народження, домашню адресу.

2. Збори вважаються легітимними, якщо на них зареєструвалося не менш як 25 % від кількості представників, визначених відповідно до ч.2 статті 29.

3. Для ведення Зборів із числа учасників простою більшістю голосів обирають голову і секретаря Зборів. Головою Зборів не може бути сільський  голова або секретар ради.

4. Після обрання голови та секретаря Зборів затверджується порядок денний і регламент (порядок роботи) Зборів, у якому обов’язково передбачаються доповіді представників Ініціатора та ради чи її виконавчого комітету, якщо питання стосується діяльності в сфері повноважень органу місцевого самоврядування.

5. Не допускається розгляд Зборами та прийняття рішень із питань, не внесених до порядку денного Ініціатором і про які не було повідомлено учасників Зборів у порядку, визначеному цим Статутом.

6. Голова Зборів на основі регламенту Зборів:

1) оголошує питання, які вносяться на розгляд Зборів;

2) веде Збори та підтримує на них належну дисципліну й порядок;

3) надає слово для виступів та підбиває підсумки голосування;

7. Якщо голова Зборів зловживає своїм правом головуючого, то Збори можуть висловити йому недовіру й обрати нового голову Зборів.

8. Секретар Зборів веде протокол Зборів та підписує його разом з головою Зборів.

9. Органи й посадові особи місцевого самоврядування мають право виступати за власною ініціативою із співдоповідями з питань, що обговорюються на Зборах.

10. Результати Зборів оформлюються протоколом Зборів, що має містити дані про Ініціаторів, дату й місце проведення Зборів, їх персональний склад, про присутність на Зборах представників засобів масової інформації, органів місцевого самоврядування, про перебіг Зборів, результати розгляду питань тощо. Реєстраційний лист учасників Зборів додається до протоколу Зборів.

11. Протокол оформляється у двох примірниках. Один примірник протоколу Зборів разом із реєстраційним листом учасників Зборів передається на зберігання секретареві ради, другий примірник протоколу залишається у Ініціатора.

12. Секретар ради у триденний термін оприлюднює протокол Зборів шляхом розміщення його засвідчених копій на інформаційному стенді сільської ради ,на сайті громади та у місці проведення Зборів.

Стаття 36. Рішення Зборів

1. Проекти рішень Зборів виконавчий комітет ради, або Ініціатор Зборів можуть оприлюднити у засобах масової інформації або іншим способом з метою ознайомлення громадськості.

2. Якщо рішення стосуються самоорганізації, самооподаткування, громадських робіт, тощо, то в самому рішенні визначається порядок його реалізації.

3. Рішення Зборів приймається більшістю голосів учасників Зборів шляхом відкритого або таємного голосування. Спосіб голосування визначається Зборами.

4. Думка меншості учасників Зборів обов’язково заноситься до протоколу Зборів.

5. Рішення Зборів підписується головою та секретарем Зборів та оприлюднюється у в спосіб, визначений для Протоколу Зборів, а також будь-якими іншими прийнятними способами.

6. Контроль за врахуванням рішень Зборів органами і посадовими особами місцевого самоврядування покладається на сільського голову та Ініціатора Зборів.

Стаття 37. Реалізація рішень Зборів

1. Рішення Зборів, що стосуються повноважень органів місцевого самоврядування розглядаються органами та посадовими особами місцевого самоврядування відповідно до власної компетенції.

2. Органи й посадові особи місцевого самоврядування враховують у своїй діяльності рішення Зборів.

3. Якщо орган чи посадова особа місцевого самоврядування не вважають за можливе врахувати рішення Зборів, то повинні повідомити про це вмотивованою письмовою заявою   сільського голову, раду та Ініціатора.

4. На заходи, де розглядаються питання про врахування рішень Зборів органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, мають бути запрошені представники Ініціатора.

5. Рішення зборів, що стосуються інших питань, реалізуються відповідно до порядку, визначеному самим рішенням і виконуються членами територіальної громади чи жителями відповідної територіальної одиниці добровільно.